Учасники правовідносин за власним розсудом, вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб
'єктивні цивільні права та кореспондуючі їм обов
'язки.
Сторони договору можуть змінювати умови лише на власний розсуд та погодження обох сторін вчинене у відповідній формі. Також закон допускає внесення змін без згоди одного із учасників договірних відносин у судовому порядку. Наприклад, на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК, суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони, має встановити існування одночасно чотирьох умов, які є додатковими критеріями визначення ускладнень у виконанні договору, саме:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до змісту ч. 4 ст. 652 ЦК зміна договору за рішенням суду у зв
'язку із істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору. У разі істотної зміни обставин сторони без будь-яких обмежень можуть вирішити питання за взаємною згодою щодо зміни договору або його розірвання, у випадку не вирішення цього питання Позивач має надію на правильне розуміння ситуації судом, та визнання обставини, яка склалася істотною, для передування для зміни умов договору.
|
