Загальні вимоги до договорів, до процесу їх укладення, виконання, зміни та розірвання, як і підстави для визнання їх недійсними, визначені Цивільним кодексом України. Такі підстави є загальними при визнанні недійсним будь-якого правочину1, в тому числі й при визнанні недійсним договору дарування. Окремі підстави визнання договорів недійсними містяться й в інших спеціальних законодавчих актах. Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов
'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до положень ЦК України підставою для визнання недійсності договору (правочину) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені законодавством. Ст. 203 ЦК України встановлені наступні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
правочин має здійснюватися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
правочин, що здійснюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Також договір може бути визнаний судом недійсним у випадку укладення договору під впливом помилки, обману, тяжкої обставини, якщо договір було укладено недієздатною особою або з метою приховати інший правочин тощо. Смерть однієї чи обох сторін договору серед підстав визнання договору недійсним законодавством не передбачено.
Якщо договір був укладений у письмовій формі, нотаріально посвідчений, зареєстрований у встановленому порядку, і обдаровуваний прийняв дарунок (за договором дарування право власності на об
'єкт дарування від дарувальника переходить до обдаровуваного з моменту прийняття його обдаровуваним, останній стає повноправним власником цього майна. |