На мій погляд юрист не має вдаватися до традиційних методик піар. Він має, безумовно, бути достатньо пізнаваною людиною у середовищі своїх потенційних клієнтів, але не має уподібнюватися політикові.
На мій погляд юристові, продумуючи посування на ринок свого
"бренду
", є сенс звернути увагу на особливості піар-діяльності священника. Адже слід виходити із того, що надати якісну та ефективну правову підготовку геть усім він не може, бо чим більше клієнтів тим менше уваги кожному і нижче якість, але
"проповідувати
" принцип поваги до права й законності він має усім і кожному. Саме на тому він й має грунтувати свій вихід на публіку. Також юрист має уникати прямого поділу усіх його оточуючих людей на
"хороших
" і
"поганих
", адже він посуває в якості бренда не себе, як то робить політик, а ІДЕЮ. Тоді його гіпотетичними союзниками й клієнтами можуть бути будь-хто.
Врешті, впізнаваним має бути не юрист і предметом його публічної кампанії має бути не він сам як абсолют, а ІДЕЯ, котру він несе і репрезентує. А робити із себе месію, беручи приклад із політика, небезпечно, адже від юриста очікують конкретного результату, котри часто межує із чудом, а чудо він сотворити може далеко не завжди. Месія, котрий не може сотворити чуда, погано закінчує. |
