Держава тому завжди і стає пеклом,  що людина хоче зробити її для себе раєм
Гельдерлін

Жадібність українських політиканів штовхає їх на злочини; боягузство змушує ці злочини узаконювати, а байдужість та/або недалекість  дозволяє не думати про наслідки.

Рішення нашого, прастігоспаді, Конституційного Суду по “справі тушок” викликало у мене настільки шалене обурення, що довелося  буквально змусити себе сдєлать паузу та скушать “Твікс” дочекатись, доки сплинуть сім днів після його оголошення. Адже протягом саме цього строку судді КСУ мають право оприлюднити свої окремі думки.

Як з 'ясувалося, чекала я недарма — аж троє суддів КСУ окремі думки таки оприлюднили. Це Віктор Шишкін, Петро Стецюк та Іван Домбровський — троє з вісімнадцяти, що є прекрасним показником нон-конформізму в наших суворих політичних реаліях. Я щиро пишаюсь цими людьми, особливо з огляду на паралель з пріснопам 'ятним незаконним рішенням Верховного Суду України 2004 року стосовно “третього туру”, коли не знайшлося ЖОДНОГО  судді, якому не забракло б яєць мужності та професійної честі вступитись за гідність українського правосуддя.

Але для початку розглянемо технологічну схему легалізації, яка сама по собі є достатньо показовою в усіх відношеннях.  Тактика легалізаторів була простою, як господарське мило.
Задача:

Отримати легітимне рішення КСУ з приводу того, що один плюс один дорівнює одному  коаліцію можна формувати “тушками”.

Логічно,оскільки вся повнота реальної влади і так перейшла з біло-сердечно-помаранчевих тремтливих жадібних ручисьок в такі самі, але блакитні; бабло на перевибори Верховної Ради відсутнє як таке, та й взагалі баловство всі ці вибори та суєта суєт, адже ніяких принципових якісних та/або персональних змін внаслідок цих виборів все одно не відбудеться, доки в країні не відбудеться реформа відносин власності та інші реформи, що є похідними від неї.

Не кажучи вже про те, що тЮлька безмандатна — це значно прикольніше, ніж та сама тЮлька, але вже в ролі головної парламентської опозиціонерки на  уламках  сподівань лохів з Майдану.
Розв 'язання:

1.  Верховна Рада ухвалює 9 березня 2010 року Закон України “Про основи суто української арифметики”, згідно якого один плюс один якраз дорівнює одному відверто неконституційні зміни до  Закону України “Про Регламент ВРУ”, який  і без цих змін, м 'яко кажучи, “нє блістал” конституційністю.

2.  Цього ж дня, 9 березня, до КСУ надходить заздалегідь заготовлене, підписане ще 5 березня подання 68 тушко-іуд народних депутатів України, які смиренно просять офіційно розтлумачити їм положення частини шостої статті 83 Конституції України та частини четвертої статті 59 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України „Про Регламент Верховної Ради України“ від 10 лютого 2010 року № 1861–VI — зрозуміло, що поки що без свіжовідредагованої 61-ї статті.

3.  Через два дні, 11 березня 2010 року, до Конституційного суду України надходить конституційне подання 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 61 регламенту Верховної Ради України, затвердженого законом України "Про регламент Верховної Ради України " від 10 лютого 2010 р. № 1861-VI, в редакції закону України "Про внесення зміни до закону України "Про регламент Верховної Ради України " від 9 березня 2010 року № 1952-VI.

4.  Подання від 11 березня 2010 року щодо “коало-тушечної” конституційності  статті 61 Регламенту тимчасово? перекреслюється ХєромЪ - улюбленою буквою наших північних сусідів і досі благополучно бовтається десь по КСУ.  В той час як подання від 9 березня 2010 року розглядається з фенеменальною для нашого КСУ швидкістю як невідкладне, і вже 6 квітня 2010 року, тобто, менше ніж через місяць з дати надходження подання — вуаля, маємо супер- рішення!
Буквально пару слів про саме рішення.

Я, як і багато хто, думала, що пріснопам 'ятне рішення імені Кучми про третій строк, згідно якого  1 + 1 = 1, таки залишиться найбільшою ганьбою людей в червоних мантіях з будівлі на Жилянській.  Але не так сталося, як гадалося! Якщо у Кучми хоча б вистачило здорового глузду не використовувати “своє” рішення, то Янукович сотоваріщі притримується цілком логічної думки, що, як каже мій друг Володя Бойко, "бейсбольною бітою та Конституційним судом можна досягнути значно більшого, аніж самою лише бейсбольною бітою ".

Отже, КСУ вирішив, що “окремі народні депутати України, зокрема ті, які не перебувають у складі депутатських фракцій, що ініціювали створення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, мають право брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України”.

Сутність цього висновку зрозуміла навіть людям, надзвичайно далеким від юриспруденції взагалі, та від конституційного права, зокрема. Але  лише троє суддів КСУ написали окремі думки, не побажавши написати собі на лобі “я — повія” зганьбити свої імена, проголосувавши за цю ганьбу:

Суддя Віктор Шишкін в своїй окремій думці зазначив, що організоване і структуроване суспільство існує цивілізовано завдяки правовому порядку, який воно само собі встановлює. “Бачили очі, що купували — їжте, хоч повилазьте!”   

Тобто, ви встановили в Конституції “без підозри на різночитання”, що коаліцію формують саме фракції, а не об’єднання, в якому поряд з фракціями його учасниками додатково могли б бути окремі депутати як представники інших фракцій чи позафракційні, і  що “...кількість [депутатських мандатів] є сталою і визначає чисельність відповідної депутатської фракції як результат волевиявлення тієї сукупної частини українського народу (виборців), яка голосувала на виборах за відповідну політичну силу”?

Молодці, дарагіє таваріщі, які голосували за новаційні норми в Конституції України, що з’явилися після внесення до неї змін на підставі  Закону України № 2222–ІV, і встановили саме такі правила формування парламентської більшості! Якщо хтось забувся, то деякі яскраві персонажі з ПР на кшталт Тетяни Засухи голосували за це навіть обома руками, йопт! А те, що депутати при цьому не подумали своїми бєстолковками, і не порахували, що завдяки такій “геніальній” системі коаліція в підсумку теоретично може бути сформована АЖ 114 депутатами (!!!), тобто членами фракцій загальною чисельністю 227 депутатів, з яких 113 в цій коаліції бути не бажають — то це виключно їхні особисті проблеми! А вирішувати ці проблеми, проституюючи Конституційний Суд України — НЕПРИПУСТИМО!!!

Якщо судді захочуть образитись на те, що їх всі, кому не ліньки, обзивають повіями, то хай перечитають свою ж правову позицію, викладену в Рішенні Конституційного Суду України від 17 вересня 2008 року № 16-рп/2008, згідно з якою “до складу коаліції депутатських фракцій можуть увійти лише ті народні депутати України, які є у складі депутатських фракцій, що сформували коаліцію”. Як глузливо пише в своїй окремій думці той же Віктор Шишкін, “зазначене тлумачення стосується саме положень Конституції України, і ці положення залишились незмінюваними з моменту постановлення цього рішення... ревізувати ці правила можна лише шляхом внесення нових змін до Конституції України, а не підконституційними нормативними актами на кшталт Регламенту Верховної Ради України.

Але змінювати Конституцію — це справа довга та марудна. А пацанам — подавай все, відразу і прямо зараз, негайно! Тому приймемо-но ми рішення про те, що 1+1=1, квапитись зі скасуванням цього маразму не будемо,  на підставі цього маразму зробимо, все, що нам треба, а потім... А про те, що буде потім — ми потім і подумаємо, йопт!

Саме на це звертає увагу в своїй окремій думці суддя Петро Стецюк: “Суд припустився низки системних помилок (в тому числі методологічного характеру)”. А саме -  “Суд фактично вдався до спроби витлумачити норму Основного Закону України (частину шосту статті 83) виходячи з положень статей 61, 62, 66 Регламенту”.

Суддя Стецюк чемно не став писати, що є абсолютно неприпустимим базувати рішення КСУ на якійсь кон 'юнктурній писульці рівня “1 + 1 = 1”, навіть якщо ця писулька є (поки що) чинним  законом. Він написав, що “...положення Регламенту в будь-якому разі не можна розглядати як рівні (за юридичною силою) з конституційними положеннями”. Бо “...у Регламенті можуть мати місце ті положення, які об’єктивно залишилися поза безпосереднім конституційним регулюванням. При цьому такі положення Регламенту, як будь-якого іншого нормативно-правового акту, повинні прийматися на основі Конституції України і відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).”

Суддя Іван Домбровський, який оприлюднив свою окрему думку останнім, взагалі не залишив каменя на камені від рішення своїх проституйованих колег. Він прямим текстом написав, що:

- у Суду ВЗАГАЛІ не було підстав для відкриття конституційного провадження, а в подальшому – для розгляду по суті і ухвалення Рішення, оскільки рішення з абсолютно аналогічного приводу вже ухвалювалось, і з часу його ухвалення нічого не змінилось;

-  тлумачення конституційних норм має базуватись на закладених в ній конституційно-правових принципах, а не на приписах підзаконних актів, яким є Регламент Верховної Ради України;

-  не об’єднавши в одне провадження конституційне подання по цій справі і конституційне подання 56 народних депутатів України щодо визнання неконституційною статті 61 Регламенту, Суд порушив визначені в статті 4 Закону принципи повного та всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятого рішення, і створив ситуацію, яка може привести до конфліктності між цим Рішенням і можливим Рішенням по справі за конституційним поданням щодо конституційності положень статті 61 Регламенту.

Особливо зворушливими на фоні вищенаписаного виглядають відмазки слова голови КСУ Андрія Стрижака: “Суд не змінював попереднє праворозуміння коаліції. Але сьогоднішнє тлумачення – не стратегічне політичне рішення, а доктринальне наукове уявлення про це поняття в нових умовах”. Ридаємо всі дружно вголос, ага.

“На сьогодні реалізовано положення Конституції про те, що порядок організації діяльності коаліції визначається Конституцією і Регламентом Верховної Ради. Нарешті виконано рішення КС і прийнято у конституційний спосіб Закон про Регламент ВР. З прийняттям цього закону змінилося правове регулювання.”  Бачили? Шановний голова КСУ прямо каже, що доки не буде визнаний неконституційним новий математичний закон про те, що 1 + 1 = 1 Регламент, то все тіп-топ! “На сьогодні реалізовано положення Конституції про те, що порядок організації діяльності коаліції визначається Конституцією і Регламентом Верховної Ради... Доки Конституційний Суд не визнав неконституційним той чи інший закон, він повинен застосовуватись. Тому на сьогоднішній день це єдино правильне тлумачення, і воно відповідає нормам Конституції”.
А хто не згоден — всім ша!

Особисто мене дуже зворушила законослухняність Віктора Федоровича Януковича та його готовність “підкоритися будь-якому рішенню Конституційного суду”. Головне при цьому — не забувати, що клієнт несе відповідальність нарівні з повією, і до того ж -  є  всього лише нічтожним чмом, якому не дають безплатно за нагинання законності заради доцільності розплачуватись доведеться все одно. Тим більше, що цього разу, як і належить у правовідносинах “повія-клієнт” - мова йшла  про бабло, тільки про бабло, і ні про що інше, крім бабла.

Я маю на увазі те, що ніхто, насправді, не застрахований від того, що навіть монашці випаде дати комусь за бабло доведеться зробити щось відверто неправильне, ганебне чи навіть злочинне в ситуації, коли дійсно немає іншого вибору. Але трагізм саме цієї ситуації полягає в тому, що ніякої нагальної необхідності підтиратися Конституцією насправді не було, а стало просто шкода бабла на перевибори :(

В результаті ми отримали повністю зруйновану систему парламентаризму, бо тепер виходить, що депутати обираються по пропорціоналці, а поводяться — як мажоритарники.

То що ж далі, га? Камо грядєши? Є якісь плани у руйнівників, чи все, як завжди — будєт дєнь, будєт піща доживемо до наступних виборів в 2012 році, а там — подивимось?! Знову напишемо якусь хрєнь “на колінці”, знову нагнемо суддів, якщо написане таки знову (сюрприз, сюрприз!) виявиться хрєнью?!

Доколє, йопт? Доколє нібито дорослі, статевозрілі люди, які претендують на те, аби рулити 46-мільйонною країною, демонструватимуть повну свою неспроможність сісти та прописати елементарний алгоритм дій, горезвісні “правила гри”? Ну, невже не набридло кожні п 'ять років опинятись в ситуації “фсьо пропало, пропало фсьо” замість того, аби навіть у випадку програшу почуватись нормально?!

Тому зацитую наостанок гіркі слова Петра Стецюка з його окремої думки: “Приймаючи саме таке Рішення у цій справі, Конституційному Суду України, на жаль, не вдалося належним чином гарантувати верховенство Конституції України як Основного Закону держави на всій території України, хоча це є його безпосереднім завданням”. Або, якщо без зайвих еківоків — КСУ узурпував законодавчу владу в країні — і не більше, і не менше!!!

ЗІ. Щиро сподіваюсь, що регам вистачить клепки не репресувати ніяким чином суддів КСУ, які не захотіли голосувати за ганебне “тушковане” рішення, а особливо — тих трьох, у кого вистачило мужності оприлюднити свої окремі думки.

Бо повій в Україні — хоч греблю гати, а ось притомних та сміливих людей, здатних мужньо відстоювати свою позицію  — одиниці :(