Відповідно до статті 361 Цивільного процесуального кодексу України Рішення суду, яким закінчено розгляд справи та яке вже набрали законної сили, може бути переглянуто у зв
'язку з нововиявленими обставинами, якщо на це є відповідні підстави.
Згідно із пунктом 1 частини 2 цієї ж статті підставами для перегляду рішення у зв
'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, як Ви вважаєте, чи є рішення місцевого суду (набрало законної сили) і яким визнано свідоцтво, яке було покладено в основу
"первісного
" рішення (того, що переглядається) НОВОВИЯВЛЕНОЮ ОБСТАВИНОЮ для перегляду цього рішення?!
Згідно із ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Днем виникнення нововиявлених обставин вважається день, коли вони стали або повинні були стати відомі заявникові. Якщо нововиявлена обставина пов
'язана з вироком чи рішенням суду, днем виникнення такої обставини вважається день набрання законної сили вироком чи рішенням суду, які покладено в основу відповідного судового акта, або день коли заявникові стало чи повинно було стати відомо про набрання сили вироком чи рішенням.
Не зовсім зрозумілим є вислів:
"...свідоцтво, яке покладено в основу ... рішення..
" суду.
Також, важливою інформацією були б відомості про дату набрання законної сили рішенням про визнання свідоцтва недійсним, чи сталося це після винесення
"первісного
" рішення. Якщо це сталося після - питання зрозуміле - рішення місцевого суду не може бути новиявленою обставиною, оскільки такого юридичного факту на момент розгляду справу не було.
Якщо ж це сталося до або під час розгляду справи, то необхідно виявити чи могла ця обставина бути відомою заявнику (наприклад він міг бути стороною або третьою особою по справі, або був сповіщений про таке рішення будь-яким способом).
Взагалі, щоб не плутатись, необхідно визначитись у термінах. Нововиявленою обставиною може бути лише обставина (юридичний факт) вступу відповідного рішення суду у законну силу, а не недійсність свідоцтва. Недійсність свідоцтва - це правовий наслідок зазначеного юридичного факту. Тому, положення ч.1 ст. 236 ЦКУ не слід приймати до уваги у СВОЇХ розрахунках. Більше того, чи може яке б то не було свідоцтво вважатись правочином. Відомості про момент, з якого свідоцтво має вважатись недійсним, мають бути визначені відповідним рішенням суду, в будь-якому разі його слід дослідити більш детально.
Окрім того, поряд із зазначеним, для справи можуть мати значення наслідки визнання свідоцтва недійсним. Якщо наслідком цього НЕ є втрата якихось прав суб
'єкта, на яких базувалось
"первісне
" рішення, то визнанню таких обставин нововиявленими необхідно перешкодити. Якщо ж таких прав у суб
'єкта ВЖЕ не було до закінчення розгляду справи (на підставі рішення), а інше рішення базувалось на відомостях про наявність таких прав, то залишається доводити відомість такого факту заявнику.
Все ж таки, с Вашого посту, Іван, не зрозуміло головне, - а як Вам потрібно щоб було?
