Всім юристам відомо, що у відповідності до ч.4 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Питання для обговорення:
" Шановні практики, чи зустрічались Вам випадки виходу апеляційним судом за межі вимог апеляційної скарги?
"
З цього приводу досить вичерпна відповідь міститься у ПОСТАНОВІ № 12 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року
"ПРО СУДОВУ ПРАКТИКУ РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ
"
Згідно ч.2 ст. 365 Кримінально-процесуального кодексу України, якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов*язаний прийняти таке рішення. Згідно ч. 4 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України, якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необгрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
