А чи необхідно продиратися?

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
(Конституція|Закон, ВР України, від 28.06.1996, № 254к/96-ВР "КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ")

Може треба попитати дозвіл у позивача та відповідача, чи хочуть вони вивертати свою, іноді, брудну білизну, при людях з вулиці. Я б, наприклад, не хотіла бы.
     

     А чому одразу у Верховний Суд? В місцевих судах значно цікавіше. І потрапити туди легше.
А взагалі, на мою думку, це тільки студнтам потрібно.

І відкритисть судового розгляду авторитету судовій владі не додасть, поки судові рішення не будуть нормально виконуватися.

     В)

дного разу я попитався бути присутнім на справі щодо особи, яку обвинувачували у ч. 2 ст. 155 КК (умисне вбивство за отягчаючих). На той момент я ще небув адвокатом, просто ця справа стосувалася моїх знайомих і я вирішив виразити таким чином підтримку, тим більше що у майбутному у роботі це мені було б в нагоді. ФІГУШКИ!

Суддя апеляційного суду (таку категорію справ розглядає апеляція як перша інстанція) спитала кожної особи хто і для чого тут в засіданні. Коли дізналася, що в залі є журналіст газети, то вона без оголошення будь-яких ухвал просто наказним тоном сказала, щоб усі зайві покинули залу. Хто пішов, хто ні, а я не зрушив з місця, оскільки знав про порядок і я спитав у судді: а що розгляд є закритим? вона відповіла, що це мене не стосується і якщо я не підкорюся за не повагу до суду мене заарештують. При цьому двоє осіб з конвою підійшли до мене і почали хапати мене руками ( "дуже вумних " судді напевне не дуже поважають). Я вийшов і чув з коридору, як пішла сутичка з журналістом, в результаті якої він все ж переміг і залишився в залі.

Отже треба було говорити, що я журналіст, ніхто б не перевірив. Після цього випадку і більше не намагаюсь бути вільним слухачем, навіть якщо є цікава справа, бо не хочеться оцих всіх образ...