офіційно Заява прес-служби ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ :

«Гарантувати суддям гідну й законну оплату праці –  це і є цивілізований шлях демократії…»

  Ні для кого в Україні сьогодні не секрет: держава сильно заборгувала суддям за останні роки. Втім, як і багатьом іншим категоріям працівників – із різних соціально-економічних сфер…

  Якщо ж говорити про конкретний борг суддівському корпусу в абсолютних цифрах, що утворився, м’яко кажучи, через відверто волюнтаристський підхід урядових чиновників до оцінки праці в суддівській системі, котрий існує з 2005 року (зокрема, визначення посадових окладів виходячи з розміру тодішньої мінімальної зарплати 332 грн. – без подальшого перерахунку зарплат при підвищенні «мінімалки»), то цей борг становить нині, за офіційними підрахунками Державної судової адміністрації України, близько 2,8 млрд. гривень! Такий результат волюнтаризму колишніх урядовців, які постановами Кабміну (підзаконними актами) «підкорегували» абсолютно протиправно на п’ять минулих років поспіль державні оклади та зарплатний фонд у цілому судової гілки влади України.

  Зважаючи на те, що з 1 листопада 2009 року розмір мінімальної зарплати становить у державі 744 грн., то цілком логічно, що сума боргу тільки тим 173 суддям, що вже подали протягом минулого року позови до ДСАУ, склала понад 25 млн. грн. Надто тривожний і красномовний сигнал для держави щодо справедливості оплати суддівської праці! І не менш парадоксальний – у жодній з пострадянських республік нічого подібного немає. Певно, саме остання обставина змусила новостворений уряд (замість абсолютно нереального нині погашення зазначених вище сум заборгованості) закласти в проект Держбюджету на 2010 рік у фонд заробітної плати для суддів і працівників апарату наших судів збільшення асигнувань на 60 відсотків. Як певну «компенсацію», хоча вона лише часткова.

  Безперечно, вирішення проблеми не ідеальне, неповне, можна сказати навіть – соломонове. Однак не позбавлене здорового глузду і реального погляду на сучасні українські реалії. Хоча в середовищі суддів міркування з цього приводу різні – від традиційно критичних до схвально-прагматичних.

  Як би там не було, заявляють судді у відвертих розмовах і на своїх офіційних зібраннях (зокрема, на останньому засіданні Ради суддів господарських судів України на початку квітня), такий крок урядовців хоч якоюсь мірою виправдовує їхню сьогоднішню позицію – порівняно з абсолютно протиправними «принципами» попередників і дає шанс на більшу майбутню довіру до Уряду та розуміння його тактики з боку судової гілки влади, зокрема, і суспільства в цілому. Такий крок спроможний припинити, за оцінками експертів, наростаючий вал позовів від суддів  до виконавчої гілки влади і відшукати належний компроміс, якщо іншого виходу немає. Та уникнути численних звернень з цього приводу до міжнародних судових інстанцій, завідомо програшних для України.

  Донести цю думку (та стурбовані різнопланові оцінки з суддівського середовища) до соціуму та нової влади через ЗМІ прес-служба ВГСУ і намагається цією заявою, зважаючи на вкрай гостру та неординарну фінансову ситуацію, що припала, окрім всього, на період фінансово-економічної кризи в країні.

  Незмінним залишається одне: гарантувати суддям гідну й законну оплату праці – це і є цивілізований шлях демократичного режиму. Справжнього, а не на словах.

     А, по-моєму, саме формулювання питання " Повышать ли судьям финансирование ", щонайменше - немудра.
Ні для кого не секрет, що в нормальних цивілізованих країнах(наприклад,США,Канада,Велика Британія,Франція,ФРН і т.д.) оплата суддів є найвищою як для державних службовців, я вже не кажу про купу пільг. Але є ще той факт, що там існує презумція вини стосовно економічних питань ( не хочу називати злочинів), тобто всі живуть не лише по доходах, але, і це основне  по видатках.
Крім того, в таких  державах впроваджується і всіляко підтримується культ поваги до закону і до всіх правоохоронних органів.
Ось вам запорука незалежності і об ' 'єктивності правоохоронної системи.