В соціалістичній Україні за визначенням не могло бути соціального партнерства між працівниками, роботодавцями та державою. По-перше, другий та третій з названих суб’єктів збігалися в одному. А по-друге, інтереси працівників "апріорі " не могли не збігатися з інтересами соціалістичної держави.
Таким чином, вважаю, що  можна з впевненістю говорити лише про перші тенденції щодо впровадження даного принципу в українській державі.  Вбачається, що Україна більше тяжіє до методу упередження трудових конфліктів. З метою їх уникнення  укладаються як генеральні угоди між урядом та профспілками, так і угоди на галузевому й регіональному рівнях. Започатковане в 1992 р. Указом Президента формування механізму та організаційних структур соціального партнерства набуває все більшої ваги в умовах приватизаційних процесів та загострення соціально-трудових відносин.
Питання для дискусії: "Чи залишається держава все ще головним і домінуючим суб’єктом вказаних вище відносин? "