Щодо моральності особи російський вчений А. Гусейнов ви­словлювався так: «Мораль — це важкий тягар, котрий людина добровільно бере на себе. Мораль — це така гра, в якій людина ставить на кін самого себе.

Як відомо, до юристів, перш за все, належить великий за­гін фахівців. Абсолютна більшість із них — службовці центральних і місцевих органів виконавчої вла­ди та органів місцевого самоврядування. їх діяльність нерозрив­но пов 'язана з етикою поведінки, внутрішньою культурою. Тому ці питання регулюються законодавством, у чому і виявляється його моральність. Наприклад, державні службовці повинні відповідати ви­соким вимогам, які викладено, зокрема, у Законі України «Про державну службу» та цільових підзаконних актах.

Проте, на жаль, ми є свідками численних прикладів іншого.

Завершуючи огляд юридичної дискусії з приводу цього питання, слід відзначити чітку тенденцію до визнання моралі юриста першочерговим кроком до становлення його, перш за все, як професіонала в даній сфері діяльності. Вважаю та маю глибоку впевненість у тому, що кожний юрист повинен неодмінно засвоїти основні моральні засади своєї юридичної професії.

Сократ був змушений випити отруту, Ісус Христос був розіп 'ятий, Джордано Бруно — спалений, Ган-ді — вбитий. Такі ось ставки у цій грі»...

З нетерпінням чекаю Ваші думки із цього приводу.   

     Переконаний, що поняття моралі, хоча скоріш за все не поняття, а сама МОРАЛЬ - це не тягар, а внутрішнє відношення людини, в т.ч. й юриста, до оточуючих його людей.
Сьогодення показує нам, що мораль як явище, як поняття чи частина внутрішнього світогляду людини, поступово замінюється псевдоідеалами - гроші або ж влада.
Неоднарозово спостерігав та чув від колег, що в юриспруденції - моралі місця не має.
З цією позицією не можу погодитися, оскільки, вважаю, що передусім мораль повинна "співпрацювати " іще з одією частиною психологічного буття людини - совістю.
2,5 роки безкоштовно намагаюся відстояти інтереси клієнта в суді. Боротьба завязалася на ниві сімейного права - визнання факту батьківства та стягнення аліментів. Відповідач - працівник органів МВС. Зрозуміло, що наявність методів адмінвпливу та моральний тиск були забезпечені на належному рівні, але припиняти свою роботу в цієї справі я не думаю. Хоча, клієнт неодноразово повідомляла про наміри "відступити ".
І, накінець, з точки зору моралі, розумію, що від того здамся я чи ні - залежить людське життя.

     Якщо людина в повсякденному житті проводе кордон між добром і злом, сумлінністю і безсовісністю, честю і безчестям, справедливістю і несправедливістю, нормою і ненормальністю, милосердям і жорстокістю і т. д., і, вибирає добро, сумлінність, честь, справедливість, норму, милосердя і т.д. то цій людині буде набагато легше здійснити крок до становлення, як професіонала в юридичній сфері діяльності (і не тільки, це стосується любих сфер діяльності).
Погоджуюся з колегою по питанні, що мораль повинна "співпрацювати "  з совістю. На мою думку мораль і совість являється одним цілим. Одне без одного ці два поняття не можуть існувати. Ми ж не зустрічали людину високої моралі, але безсовістну або навпаки