уційні права та свободи члена сім'ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, а також шкоди його фізичному або психічному здоров'ю. Примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства є злочином і залежно від ознак може кваліфікуватися згідно зі ст. 152 Кримінального кодексу (КК) України (зґвалтування), ст. 153 КК (насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом) і ст. 154 КК (примушування до вступу в статевий зв'язок).
  Праву дружини і чоловіка на особисту свободу суперечать правила ч. 1 ст. 119 СК, які передбачають можливість встановлення для подружжя режиму окремого проживання. 4
  Відповідно до ч. 1 ст. 119 СК суд за заявою подружжя або позовом одного з них може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання чоловіка та (або) дружини проживати спільно. Наведене положення має низку недоліків, насамперед воно суперечить положенню ч. 1 ст. 33 Консти-туції про право особи на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, а також положенню ч. 1 коментованої статті, яка встановлює право подружжя на вибір місця свого проживання.
  Положення ч. 1 ст. 119 СК також суперечить нормам Житлового кодексу (ЖК) України. Стаття 64 цього Кодексу передбачає, що члени сім'ї наймача, які проживають спільно з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами та несуть обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім'ї наймача належать чоловік або дружина наймача, їхні діти, батьки, а також інші особи, які спільно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
  Якщо дружина і чоловік проживають у квартирі (будинку), яка належить одному з них на праві приватної власності, то й у цьому разі той з подружжя, хто є власником, не має права вимагати, щоб другий з подружжя