ми його учасниками та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведення їх переконливості перед судом (1_23див. ч.5 ст.16-1 КПК); брати участь в судових дебатах щодо доведеності вчинення злочину і його цивільно-правових наслідків; оскаржувати дії і рішення органів дізнання, досудового слідства, прокурора, суду, а також вирок, постанову чи ухвалу суду в частині, що стосується цивільного позову.
  5. Коментована стаття не дає вичерпного переліку процесуальних прав цивільного позивача. Крім перелічених, він має ще й інші права: знати свої права і обов'язки (див. 1_71ст.53,1_152 123 КПК); робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитись з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача 1_26(див. ч.2 ст.19 КПК); мати свого представника у кримінальному процесі (1_65див. ст.52 КПК); вимагати фіксування судового процесу технічними засобами (1_111див. ст.87-1 КПК); знайомитися з протоколом судового засідання і подавати на нього письмові зауваження (1_112див. ч.1 ст.88 КПК); бути повідомленим судом першої інстанції про апеляцію інших учасників процесу, одержати в суді її копію чи ознайомитися з нею та подати свої заперечення у разі, якщо апеляція стосується його інтересів (1_398див. ст.351 КПК); відкликати свою апеляцію, змінити її чи доповнити (1_402див. ч.1 ст.355 КПК); інші права.
  6. Цивільний позивач наділяється не лише правами, але несе також процесуальні обов'язки, зокрема: пред'являти на вимогу органу, що веде процес, всі необхідні документи (довідки про витрати, квитанції, чеки, квитки, розписки, акти ревізій тощо), пов'язані з заявленим позовом (див. ч.3 ст.50 КПК); дотримуватися порядку в судовому засіданні та виконувати обов'язки, пов'язані з забезпеченням щодо нього заходів