ю також притаманний загальний принцип цивільного процесу - принцип змагальності, хоча й в «урізаному» вигляді, оскільки на стягувача покладається обов'язок довести суду свою вимогу на підставі безспірних доказів, бо інакше незазначення таких документів (доказів) розцінюватиметься як недолік заяви, неусунення якого буде підставою для повернення заяви про видачу судового наказу. При цьому вважаємо, що положення ч. 2 ст. 104 ЦПК про надання боржникові не тільки копії судового наказу, а й копії документів, за якими даний наказ постановлено, узгоджується із ст. 120 ЦПК і дає можливість боржнику обґрунтовано відповідати на вимоги заявника. Отже, для скасування судового наказу треба подавати докази до набрання останнім законної сили. Оскільки в ЦПК не зазначено про необхідність обґрунтування заперечень проти судового наказу і не вказано основних властивостей таких доказів, тому можна прогнозувати, що достатньо будь-яких доказів. При цьому слід зазначити, що будь-який судовий розгляд у звичному значенні публічного розгляду справи для цього провадження не передбачається (ч. 1 ст. 106 ЦПК), як і у змісті судового наказу не передбачено мотивувальної частини рішення, де б аналізувались подані стягувачем документи. Російські вчені зазначають, що ЦПК РФ не вимагає, щоб заперечення проти вимоги було мотивованим, тобто в наказному провадженні повинно мати місце «просте невизнання вимоги».
  Стаття 105. Набрання судовим наказом законної сили та видача його стягувачеві
  1. У разі ненадходження заяви від боржника протягом трьох днів після закінчення строку на її подання та при наявності даних про отримання боржником копії наказу, судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.
  Враховуючи особливості окремих вимог і процедуру скасування судових наказів за ними (ст. 106