го населеного пункту, перебуває у довготривалому відрядженні. Можливо, адреса особи може бути змінена у зв'язку зі зміною назви вулиці чи нумерації будинків. Про усі ці обставини особа зобов'язана повідомити суд та зазначити адресу, куди їй направляти повістки та повідомлення. Якщо особа не виконає свого обов'язку, тобто у разі відсутності у суду заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Але нічого не сказано у цій нормі, щодо процесуальних наслідків, які тягне за собою те положення, що повістка «вважається доставленою». Чи можна таку доставку вважати належним повідомленням особи та за такої умови розглядати справу за її відсутності?
  2. У частині 2 коментованої норми на сторони та інші особи, які беруть участь у справі, покладено обов'язок щодо повідомлення суд про причини неявки у судове засідання, але не зазначено у який спосіб потрібно це здійснювати. На нашу думку, таке повідомлення може бути вчинено листом, шляхом направлення заяви про відкладення розгляду справи, повідомлення факсом, телеграмою, телефонограмою, оскільки такий спосіб оповіщення осіб судом передбачено ч. 6 ст. 74 ЦПК, тому за аналогією він може застосовуватись сторонами та особами, які беруть участь у справі, щодо суду. Але у ч. 6 ст. 74 ЦПК передбачено, що таке повідомлення може бути вчинено за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. У адвокатській практиці одного із авторів мав місце випадок, коли справа слухалась апеляційним судом, а у нього за годину перед судовим засіданням мало місце підвищення тиску та серцевий напад. Він за місцем роботи звернувся до лікаря та зателефонував по мобільному телефону іншому