певну сферу дії, незважаючи на те, що законодавством не встановлено обмеження сфери їх застосування. Так, продавцем вважається підприємство, установа, організація або громадянин-підприє-мець, які реалізують товари за договором купівлі-продажу, але спроби лержавних органів зобов'язати продавців встановлювати на ринках касові апарати наштовхуються на надзвичайно сильний їхній опір і фактично на ринках правовідносини залишаються неврегульованими цим Законом. З дього випливає, що суди не вправі обмежувати право споживачів доводити факт укладання договору купівлі-продажу товару на ринках тільки письмовими засобами доказування. При цьому вимога Закону спрямована на те, щоб як можна чіткіше конкретизувати доказ, а саме: квитанція, товарний чи касовий чек, і лише надалі робиться узагальнення до засобу доказування - письмовий документ.
  Однак в останньому випадку авторами свідомо застосовується термін «засіб доказування» лише щодо письмового документа, а інші документи зважаються ним доказами: квитанція, товарний чи касовий чек. Виходячи із чинної законодавчо визначеної градації, щодо якої до доказів належать: пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, висновки експер-
  255
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  тів, звуко- і відеозаписи, слід виокремити - письмові докази, речові докази та вважати їх засобами доказування. Але вважати цей перелік вичерпним немає підстав, оскільки в ЦПК України існують й інші засоби доказування.
  Враховуючи ст. 57 ЦПК та ст. 59 ЦПК, в якій йдеться, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами дока-зування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказу-вання, то можна встановити такі ознаки засобів доказування:
  1) що перелік засобів доказування є вичерпним;
  2) що засоби доказування слід одночасно розглядати в двох аспектах як