провадження», яке стосується конкретизації прав особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, вважається правильним і корисним. Це положення вважається раціональним, оскільки неможливо оскаржувати рішення або ухвалу суду апеляційної інстанції, коли особа не мала можливості ознайомитися з усіма матеріалами справи.
  Проте у цій нормі йдеться про особливості отримання інформації, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Тому за такою редакцією цієї норми виходить, що особа, яка не брала участі у справі, має більші права, ніж та, що брала участь у справі, оскільки її права спеціально обумовлені у цій статті.
  Отже, загалом вважається, що речення «Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, зніма-
  39
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  ти копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал» мало б позначатися як самостійна частина, тоді воно прирівнювало б права осіб, які беруть участь у справі, та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.
  Загалом, 'питання про процесуальні права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, доцільно чітко обумовлювати у ЦПК, оскільки встановити на чиї права впливає рішення суду важко, якщо така особа однозначно не зазначена в матеріалах справи як зобов'язана або така, що має право. Тому на відміну від ст. 27 ЦПК, де зазначено права осіб, які беруть участь у справі, право на ознайомлення зі справою осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, має визначатися судом.
  10. Порядок фіксування