ає заходів щодо охорони спадкового майна.
  5. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.
  Стаття 39 ЦПК регулює участь у цивільному процесі законних представників, процесуальна діяльність яких іменується представництвом. В теорії цивільного процесу законне представництво іменують як необхідне, обов'язкове. Воно виникає на підставі закону, адміністративного акта чи судового рішення. Встановлення судом таких фактів, як усиновлення, визнання батьківства, визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною, визнання особи безвісно відсутньою чи оголошеною померлою є яідставами для виникнення законного представництва. Загальні засади
  183
  
  РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  законного представництва прав, які виникають з цивільних і сімейних відносин, встановлені у нормах ЦК та СК, зокрема у ст. 242 ЦК йдеться про представництво інтересів дітей.
  1. У ч. 1 коментованої норми зазначається, що права, свободи та інтере-си малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фі-зичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опіку-ни чи інші особи, визначені законом. Залежно від підстав виникнення слід розрізняти осіб, які будуть представниками, та які документи стверджува-тимуть повноваження такого представника. Так, якщо представництво виникло на підставі спорідненості (факт родинних відносин), а саме: пред-ставництво батьками інтересів своїх малолітніх дітей віком до 14 років, то батьки на підтвердження своїх повноважень подають паспорт та свідоцтво про народження дитини, де вони записані матір'ю (батьком) дитини. Інте-реси недієздатних представляють у суді їхні опікуни, які призначаються на підставі рішення суду про визнання особи недієздатною, яке набрало законної сили, органом опіки та піклування (ч. 4 ст. 241 ЦПК), про що опі-куну може бути