ийняття заяви перевірити її на відповідність вимогам законодавства. Зрозуміло, що можна і доцільно в нашій професії радитися з іншими фахівцями, але протиставляти можна аргументи, а не кількість подібних правильних позицій інших фахівців. У цій ситуації суддя не зупинилася і повернула заяву представнику, але дії були оскаржені і справу розглядав уже інший суддя.
  Наведу й інший приклад, коли суддя вимагала від позивача подати заяву, що він не позначив орган державної влади та місцевого самоврядування як відповідача. Після подання такої заяви і прохання приєднати її до матеріалів справи, суддя, не заявляючи собі самовідвід, на наступне засі-дання просто не з'явилася під приводом хвороби і справу почав вести інший суддя. Отже, суддя фактично визнав свою істотну помилку і «вий-шов» з розгляду справи.
  Розповідь про такі випадки має акцентувати увагу на тому, що іноді важко визнавати свої помилки або свою некомпетентність у окремих кате-горіях справ, але краще у таких ситуаціях заявити про самовідвід за іншою підставою, ніж у подальшому наробити ще більше помилок.
  Але автори вважають, що відвід на підставі некомпетентності суду скоріш має заявлятися особами, які беруть участь у справі. Підставою для такого відводу мають ставати дві або більше процесуальні помилки суду, які свідчитимуть про порушення прав особи, яка заявила відвід. Вважаємо кращим у цьому випадку ставити питання про некомпетентність суду ніж про порушення кримінальної справи за завідомо неправомірне його рі-шення. Так, декілька «помилок суду на користь однієї із сторін» можуть свідчити про упередженість суду і майбутнє рішення вже може розцінюва-тися як умисне.
  Автори вважають також, якщо рішення суду (судді) оскаржувалося по-зивачем або відповідачем чи третіми особами, то виникає «зайва» напруга у відносинах судді з такими особами,