езалежно від їх форми власності.
  2. Державний контракт- це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарськівідносини.
  3. Поставки продукції для державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, впорядку, визначеному законом.
  4. У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, Кабінет МіністрівУкраїни, інші органи виконавчої влади можуть встановлювати державні завдання, що єобов'язковими для суб'єктів господарювання.
  5. Засади та загальний порядок формування державного замовлення на поставку(закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволення державнихпотреб визначаються законом.
  6. Особливості відносин, що виникають у зв'язку з поставками (закупівлею) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння та військової техніки, а також інших спеціально визначених (специфічних) товарів, регулюютьсявідповідно до закону.
  1. З переходом України до ринкових відносин державне керівництво економікою сталоздійснюватися на основі принципів, що сполучають приватно-правові і публічно-правові інтереси. Необхідність державного керівництва, державного планування не відпала. Однак ціпроцеси почали поєднуватися з самостійністю суб'єктів господарювання, зростанням роліугод, іншими принципами ринкової економіки.
  У Законі України «Про підприємства в Україні» [382] прямо вказувалося на те, що державне замовлення (разом з угодами, укладеними з постачальниками продукції (робіт, послуг) та постачальниками матеріально-технічних ресурсів) виступає як основа складання планів підприємства. У цьому ж Законі було закріплено договірну основу