напрямів економічної політики (ст. 10), прогнозування та планування економічного і соціального розвитку (ст. 11), застосування засобів державного регулювання господарської діяльності (ст. 12), а також державного контролю та нагляду за господарською діяльністю (ст. 19). Виняток становлять відносини управління за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі реалізації правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання (ч. 4 ст. 18, ст. 41 та ін.).
  2. Викладене у частині другій цієї статті положення, згідно з яким цим Кодексом визначаються особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, означає,що ГК має значення спеціального закону у сфері правового регулювання тих майнових відносин, учасником яких є суб'єкт господарювання і щодо регулювання яких значення загального закону має Цивільний кодекс України. Крім того, вказане положення означає, що догосподарських майнових відносин, які не врегульовані цим Кодексом, можуть застосовуватися за аналогією відповідні норми цивільного законодавства, з урахуванням конституційних основ правопорядку у сфері господарювання, зазначених у статті 5 цього Кодексу. Томуне зовсім коректним є визначення у статті 175 ГК майново-господарських зобов'язань як цивільно-правових зобов'язань, що виникають у сфері господарювання між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, оскільки сфера цивільних відносин і сфера господарювання - це різні сфери з різним складом учасників відносин; кожна зцих сфер відносин регулюється окремою галуззю законодавства: одна — цивільним, друга -господарським законодавством. Призначення коментованої статті саме й полягає в тому,щоб розмежувати правове регулювання господарських відносин з правовим регулюваннямінших видів відносин, у тому числі цивільними, і водночас визначити порядок застосуваннядо