й ступінь відокремленості наявного в них майна, що дозволяє в припустимих законом межах розпоряджатися ним і нести самостійну майнову відповідальність. Найчастіше майнова відокремленість полягає у наявності в учасників відносин права власності або іншого речового права на майно. Отже, цивільне законодавство регулює лише так звані зовнішні відносини між учасниками (суб'єктами) цивільного права. Майнові й інші відносини, що виникають між членами організацій усередині юридичних осіб, як правило, регулюються законодавством інших галузей права, за умови, що в законі або установчому договорі не міститься прямого відсилання до цивільного законодавства. Так, відносини між роботодавцями і працівниками з використання найманої праці в організаціях регулюються нормами трудового, а не цивільного законодавства. Внутрішні відносини, пов'язані за участю підприємців (акціонерів, партнерів, членів) у діяльності комерційних організацій, підпадають відповідно під норми ЦК, під дію цивільного законодавства.
  3. Частина 2 коментованої статті закріплює положення, що до майнових
  відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядку
  ванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відно
  син цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено за
  коном.
  
  Стаття 2. Учасники цивільних відносин
  1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі — особи).
  2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
  1. Коментована стаття визначає, що учасниками (суб'єктами) цивільних
  правовідносин можуть бути фізичні особи (громадяни України, іноземні гро
  мадяни й особи без громадянства), юридичні