влених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
  3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.
  4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті.
  1. Для того, щоб людина могла бути суб'єктом цивільних прав і обов'язків, вона повинна мати цивільну правоздатність. Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні права й обов'язки (ч. 1 ст. 25 ЦК). Правоздатність визнається за всіма фізичними особами. Вона нерозривно зв'язана з життям людини. Правоздатність виникає з моменту народження людини і припиняється її смертю. У зв'язку з цим деякі автори висловлюють думку, що правоздатність — це природна властивість людини (Цивільне право України. Кн. 1 / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецової. — К., 2002. — С. 87; Ромовська 3. В. Цивільна правоздатність громадян // Право України. — 1994. — № 10 — С. 51—53). Це питання у літературі є дискусійним, і деякі інші автори вважають, що правоздатність — це суспільно-юридична властивість (див. наприклад: Гражданское право / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М., 1999. — Т. 1. — С. 93—96).
  Проте концепція нового ЦК ближча до трактування цивільної правоздатності як природної властивості людини, виходячи з того, що норми цивільного законодавства повинні не суперечити нормам природного права (право на життя, право бути учасником відносин обміну у суспільстві, право обирати собі пару для шлюбу тощо). Саме тому у ст. 24 ЦК йдеться не про "громадянина", а про людину, яка є фізичною особою.
  Разом із тим, з огляду на те, що правоздатність фіксується і закріплюється актами цивільного законодавства, її можна визнавати не тільки природною а суспільно-юридичною властивістю, юридичною можливістю, на підставі якої особа може