ічних ресурсів.
  Виходячи з вищенаведеного, слід визначити відносини, що виникають при здійсненні виробничої і комерційної діяльності, відносинами господарськими, оскільки виробнича і комерційна діяльність тісно пов'язані і становлять у цілому діяльність господарську, яка потребує окремої правової регламентації.
  Характерною ознакою господарських відносин, як зазначається в законодавстві, є поєднання в них виробничих, організаційних і внутрішньогосподарських відносин (ст. 3 ГК). Господарські відносини являють собою такі відносини між суб'єктами господарювання (підприємствами, підприємцями) і органами управління, між суб’єктами господарювання і державними і громадськими організаціями, що є споживачами продукції, робіт, послуг, які складаються в процесі організації і здійснення господарської діяльності.
  Господарювання - це і господарське управління, і господарське відання. Господарювання здійснюється різноманітними суб'єктами: державою, територіальними самоврядними системами, підприємствами, бюджетними та іншими організаціями, які не мають на меті здобуття прибутку, окремими громадянами.
  У юридичний науці таке регламентування виокремлюється в господарське право. Процес переходу економіки України до ринку вимагає перегляду концепцій галузевого правового регулювання і відповідного законотворення. Це стосується як "традиційних" галузей права - цивільного, адміністративного, кримінального, — так і господарського.
  Ринкова економіка і державне регулювання, як зазначається в правничій літературі , мають тісний зв'язок та взаємообумовленість. Вони відображають реальне співвідношення між публічним і приватним правом. Аналіз цього процесу привів вчених до необхідності по-іншому поглянути на проблему дуалізму права. На стику публічного і приватного права була розроблена теорія господарського права.
  У колишньому СРСР ці ідеї набули великого

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>