висліжувати його туди. Старший же Яґужинський, що буа амбасадором у Відні, написав 14 березня (1721 р.) листа до графа і президента цісарськ. палати пана Найдгарта, котрий жив в Бреславлі, де пробував й Орлик, такого змісту: „Пане! Його Царська Величність, мій пан, одержав зі Швеції певні відомости, що наступник зрадника і бунтаря Мазепи—Орлик виїхав звідти з жінкою і дітьми до Гамбурга а потім заміряє дістатися на схід, щоби викликати там війну проти найяснійшого нашого монарха. Се спонукало мене до того, що я маю честь удатися до Вашої Ексцеленції з сими рядками і прохати, щоб на випадок, коли він прибув вже до Бреславля, Ви були ласкаві зарядити безпрозолочно його арештованне або принайменше задержали його під якою небудь притокою на кілька день і повідомили мене про те спеціяльним післанцем. Ваша Ексцеленція зробила би дуже приємну прислугу Його Царській Величності, котра з свого боку радо покаже особливі знаки вдячности. Я сподіваюсь, що незабаром матиму честь стиснути Вашу єксцеленцію в обіймах в Бреславлі, бо всі мої діла укінчені і мені позістає тільки прощальна авдіенція у Його Цісарської Величности. Ждучи сеї чести, зістаюсь відданий Вам Яґужинський71)'.
  Однак ґраф Найдгардт, „з любови і ніжної дружби", яку він почував до Орлика, передав сього листа до Орлика. Будучи попередженим про небезпеку, котра йому загрожувала, Орлик вжив відповідних заходів проти царських заходів, і з планів царя нічого не вийшло.
  — Нема нічого такого злого,—писав з сього приводу П. Орлик до Д. Н. фон Гепкена73),—щоб воно з часом не повернулось на добре; отже і ті листи амбасадора Яґужинського, котрі ворожили мені так зле, вийшли на ліпше. Бо граф Найдгарт, з любови і ніжної дружби, які він

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-85 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>