вних органів (норми, що управомочують), а з іншого — норми, що приписують, якими на державу покладаються певним чином сформульовані обов'язки. До першого варіанту належить, наприклад, п. 1 ст. 21 Конвенції ООН з морського права: "Прибережна держава може приймати у відповід
  13
  
  ності з положеннями даної Конвенції та іншими нормами міжнародного права закони та правила, які відносяться до мирного проходу через територіальне море". До другого варіанту — п. 2 ст. 20 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права: "Всякий виступ на користь національної, расової, релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, має бути заборонений законом".
  Норми міжнародного права справляють вплив на норми національного права, їх зміст і застосування. Ступінь такого впливу різна.
  В одних випадках узгоджені державами міжнародноправові норми можуть включати зобов'язання розробки і видання певних (що відповідають міжнародній угоді) внутрішніх правових актів, не вирішуючи наперед питання про їх конкретні формулювання і встановлюючи лише загальні напрямки державної регламентації. Характерними в цьому плані є окремі норми дипломатичного і консульського права, а також ряд постанов міжнародних пактів про права людини, угод та конвенцій з територіальних питань, торговоекономічних угод і т. д. Міжнародні угоди можуть передбачати зобов'язання держав щодо скасування тих внутрішньодержавних правових актів (норм), які суперечать прийнятим ними міжнародноправовим нормам. Наприклад, згідно з ст. 2 Міжнародної Конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації, кожна державаучасник має вжити ефективних заходів "для виправлення, скасування чи анулювання любих законів і постанов, які ведуть до виникнення чи увіковічення расової дискримінації

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-37 * збірник літератури №68 * >>>далее>>>