ні акти, оперативно-розпорядчі вказівки органів вищого рівня). Середовище виступає і джерелом матеріального забезпечення органу (приміщення, оргтехніка, засоби комунікації), а також його кадрового складу (заробітна плата, соціальні пільги). Середовище постачає і предмет діяльності, а інколи і створює екстремальні ситуації. Реагуючи на всі ці зміни зовнішнього середовища, правозастосовувач прагне належним чином здійснювати свої функції і зберегти себе як соціальне потрібну ланку державного механізму.
  
   § 4. Фактична діяльність суб'єктів правозастосування. Соціальні критерії її оцінки
  
   Під фактичною діяльністю суб'єктів правозастосування мають на увазі конкретні дії, які здійснюють правозастосувальні органи й посадові особи в процесі розв'язання юридичних справ і винесення правозастосовних актів.
   Фактична діяльність складається з окремих дій, тобто конкретних актів поведінки, що здійснюють під час виконання окремих завдань. В правозастосуванні, як і в будь якій іншій складній творчій діяльності, кінцевого результату досягають шляхом постановки й розв'язання ряду окремих питань. Перш ніж винести рішення з юридичної справи, правозастосовник повинен зібрати достовірні докази, оцінити їх, дати юридичну кваліфікацію, мотивувати свою позицію у справі тощо. Акти перевірки правозастосовника, спрямовані на розв'язання окремого правозастосовного завдання й досягнення певних розумових чи матеріальних результатів, розуміються як дії.
   Залежно від завдань, які розв'язують, правозастосовні дії поділяють на три види:
   - рухові дії. Здійснюють з метою досягнення будь-якого матеріального результату, наприклад, обшук, виїмка документів, конфіскація майна, написання протоколу, допит свідка;
   - пізнавальні, розумові дії. Здійснюють з метою отримання правозастосовником знань про обставини справи, їх оцінка і прийняття рішення у справі;
   -

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>