ку ніхто не насмілиться критикувати її, і мораль легко набуде застиглої форми;
   - у злочині індивід дістає можливість виразити себе незалежно від того, чи йдеться про людину, мрії якої випереджають час, чи про злочинця, який стоїть нижче рівня сучасного йому суспільства;
   - злочинність вказує на наявність шляхів, відкритих для змін, а в ряді випадків прямо готує ці зміни. Злочин є прелюдією реформ;
   - там, де існує злочин, колективні почуття досить гнучкі, готові набути нової форми. Злочин - це передчуття моралі майбутнього.
   Нейтральний підхід Е. Дюркгейма допомагає розпізнати сутність злочину в складній діалектиці добра та зла, в єдності позитивних і негативних рис. Час відкрито визнати, що злочин не можна розглядати лише як негативне суспільне явище. Якщо продовжити лінію осмислення цього феномена, яку намітив Е. Дюркгейм, то можна побачити, що злочин для певної категорії людей є ефективним засобом отримання матеріальних благ і впливу. Він прискорює накопичення багатства, дає вигоду тим, хто не задоволений життям, «ковтнув» бажаної влади. Будучи прямо пов'язаним із ризиком і авантюрою, він різко скорочує звичайні часові рамки в досягненні успіху, зменшує зусилля, потрібні для реалізації цілі законним шляхом. Він формує людей грубих, цинічних, жорстоких, таких, які з презирством ставляться до інших, не обмежених ніякими принципами й готових до будь-яких змін, тобто так званих сильних особистостей. Злочин ніколи не був тотально негативним, він має великий позитивний егоїстичний заряд, дає могутній соціальний ефект. Злочин відіграє ключову роль у механізмі відбору сильних особистостей, свого роду «соціальних монстрів», які підривають історичну конкретну форму наявного суспільного ладу окремої країни, приводять до панування таких груп людей, які встановлюють інший порядок життя.
   Можна припустити, що пік негативної ролі

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>