відомості.
   Оскільки немає вірогідних даних досліджень правосвідомості сучасних українців, то важко виокремити домінуюче в суспільстві ставлення до права, але можна вказати на його характерні особливості.
   Одна з них пов'язана з історичною спадщиною, з тим, що право і в Росії, і в СРСР не належало до найважливіших соціальних цінностей. Право не ввійшло в соціокультурну сферу населення, як це відбулося в ряді європейських країн. У царській Росії право «перебувало в найбільшому загоні» з усіх культурних цінностей навіть у інтелігенції, про що писав Б. О. Кістяківський у збірнику «Віхи». Він підкреслював байдужість російської інтелігенції до правових питань (до прав особистості, об'єктивного правопорядку, до цивільного суду) і зазначав, що правові теми лишалися предметом інтересу лише вузького кола спеціалістів. Причому і вони, як не дивно, хибували певною обмеженістю. Наприклад, видатний юрист К. Д. Кавелін був байдужим до гарантій особистих прав, не розумів правового значення конституційної держави.
   Демократичні письменники XIX ст. вбачали причину нужденного стану правосвідомості російського суспільства в правовій незахищеності, нерівності перед судом, народній ненависті й зневазі до нього. Люди, які належали до різних верств, однаково обходили або порушували закон. За словами О. І. Герцена, аналогічно чинив уряд. Правосвідомість російського суспільства була на надзвичайно низькому рівні.
   Незважаючи на реформи 1861-1864 pp., влада права була мало знайома Росії. В суспільстві не було звички звертатися до права, закону, проте існував «пошук правди», який формував протекційну свідомість.
   Радянське суспільство продовжувало відтворювати зневажливе ставлення до права. В умовах командно-адміністративної системи, де держава виступала роботодавцем, «батьком-благодійником», збереглася низька оцінка права, правової захищеності.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-302 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>