елике об'єднання людей, пов'язаних спільністю побуту, взаємною допомогою та моральною відповідальністю. Давня римська сім'я (familia) об'єднувала під владою її голови (paterfamilias) дружину, дітей, інших родичів, які проживали разом і вели спільне господарство, а також кабальних і рабів. Сам термін fa-milia первісне означав не лише колектив людей, а й усю сукупність майна, тяглової худоби та інших матеріальних ресурсів цього колективу. Це об'єднання базувалося не стільки на кровній спорідненості його членів, скільки на владі домовладики-pater familias. Влада ця була практично необмеженою, він міг піддати кожного члена фамілії будь-якому покаранню аж до позбавлення життя чи продажу у рабство. Повноправним громадянином Риму вважався лише глава сім'ї - квірит (від грецького kueros - влада, інша версія - від Ромула-Квіріна, себто «списоносця»). Під його владу потрапляли не лише дружина, діти, раби, але й невістки та зяті його дітей -звісно, за умови, що вони не стали членами іншої сім'ї (тестя, свекра) під владою свого домовладики-квірита.
   Влада над членами сім'ї мала назву maruis. Домовла-дика мав право вимагати повернення членів своєї сім'ї та належного йому майна за допомогою однакового вінди-каційного позову, тобто тут законодавство не робило принципової різниці між, для прикладу, плугом, рабом, сином чи навіть зятем, який перебував під владою pater familias. Лише поступово така влада диференціювалася законодавством і зрештою була поділена на manus mariti (влада над дружиною), patria potestas (над дітьми) та dominica potestas (над рабами) з різним обсягом повноважень. За життя батька чи діда чоловіки, не кажучи вже про жінок, були підвладними, особами чужого права (persona allieni iuris). Відповідно, домовладики - особами свого права (persona sui iuris). Причому ані вік (можна було померти особою чужого права, а

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-249 * збірник літератури №4 * >>>далее>>>