вого ставлення до релігії,
  до віросповідання або відмови від релігії, до участі в різних формах у релігійному
  діяльності; також ніхто не зобов'язаний і повідомляти про своє ставлення до релігії
  (ч. 5 ст. 3 Федерального закону). Тим самим за змістом Закону держава не
  веде офіційного обліку громадян за ознакою віросповідних чи релігійної
  приналежності; в офіційних документах громадян (паспортах, свідоцтвах
  про народження тощо) відсутня вказівка на ставлення громадянина до релігії;
   заборона на перешкоджання здійсненню права на свободу совісті та
  свободу віросповідання, у тому числі поєднане з насильством над особою,
  умисним образою релігійних почуттів громадян, пропагандою релігійного
  переваги і т.д., під загрозою застосування відповідно до федерального
  законодавством юридичної відповідальності кримінальної, адміністративної,
  дисциплінарної (ч. 6 ст. 3 Федерального закону);
   можливість заміни дійсної військової служби на альтернативну цивільну
  службу в разі, якщо переконанням чи віросповіданню громадянина суперечить
  несення військової служби (ч. 3 ст. 59 Конституції РФ; ч. 4 ст. 3 Федерального
  закону);
   існування правового режиму відділення релігійних об'єднань від держави
  (ч. 2 ст. 14 Конституції РФ), який вперше у Федеральному законі 1997
  "Про свободу совісті й про релігійні об'єднання" настільки детально регламентований
  щодо взаємних прав і обов'язків релігійних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-18 * збірник літератури №26 * >>>далее>>>