стей порівняно з порукою.
   1. Гарантія застосовується лише у відносинах між організаціями, тоді як порука може мати місце у відносинах з участю громадян.
   Тому поручителем може бути громадянин, а гарантом завжди виступає організація, як правило, вищестояща по відношенню до боржника. Вона не тільки має право, а й зобов'язана впливати на підприємство боржника, вживати заходів до усунення недоліків у господарській та фінансовій діяльності, сприяти виконанню зобов'язань перед кредитором (у даному випадку — банком).
   2 Гарантійне зобов'язання надається вищестоящою організацією у межах коштів, що їх бракує у боржника для того, щоб самостійно виконати зобов'язання, у той час як за договором поруки поручитель може взяти на себе відповідальність за виконання боржником зобов'язань у повному обсязі.
   3. Різниця між порукою і гарантією полягає також в тому, що поручитель і боржник можуть за договором відповідати перед кредитором як солідарні боржники, а гарант завжди
   170
  
  
   несе додаткову (щодо відповідальності боржника) субсидіарну відповідальність.
   4. Гарант, який виконав за боржника зобов'язання, не має права зворотної вимоги до останнього.
   Відповідно до ст.ст. 194, 196 ЦК. України гарантія припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у зв'язку із непред'явленням кредитором позову до гаранта у строки, передбачені ст.194 ЦК України.
   Застава. Відповідно до ст.181 ЦК України та Закону України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 р.' у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, за винятками, зазначеними в законодавстві України, зокрема, у ЦПК України (ст.376). 'Відомості Верховної Ради України.—1992—№47.— С.642.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>