ії мислення та емоційновольовій діяльності й оратора, й аудиторії.
  Аргументація є логічним обгрунтуванням тези шляхом наведення доказу, прямого переконання та переконання у протилежному. В класичній риториці аргументація є основною частиною розділу риторики — диспозиції, де описуються логічна та аналогічна аргументації (див.: Диспозиція).
  Промовець повинен знати основні критерії добору аргументів:
  — міцний зв'язок з тезою — аргумент має бути спрямований саме на цю тезу, а не розпорошуватися на всі;
  — істинність, вірогідність доказу;
  — орієнтація на обрану аудиторію ( аргумент може бути суттєвим для тези, але не «вражати» саме цю аудиторію, не бути для неї
  переконливим);
  — паралельне використання аргументів «за» і «проти», виваженість доказів для того, щоб переконатися в перевазі істинних;
  — образна форма аргументації, оскільки вона сприяє інтенсивнішій активізації пізнавальної діяльності слухачів.
  Промовець має зважати на умови аргументації, що ведуть до
  успіху:
  |; — це глибокі знання і всебічна компетенція аргументатора (про| мовця) з теми, проблем, питань;
  — обізнаність промовця в теорії аргументації (знання логічних законів, філософії та моральноетичних правил пізнання іс
  і тини);
  — ораторська підготовка та практичний досвід керування власними міркуваннями, почуттями і волевиявленнями для того, щоб зусилля не розпорошувалися, а спрямовувалися на результат;
  — аудиторія має «привласнювати» докази аргументатора, робити їх своїми,
  У ролі аргументів використовуються логічні закони, доведення, судження, аксіоми, факти. У ролі доказів можуть використовуватися такі фактори, як авторитет, впевненість, невпевненість (сумнів), обіцянка, погроза та інші суб'єктивні чинники. Це означає, що промовець може переконати в чомусь слухачів, посилаючись на авторитет ученого чи іншої відомої

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-419 * збірник літератури №16 * >>>далее>>>