час небачених потрясінь у соціальній сфері: дві світові війни, що не мали аналогів в історії людства, кровопролитні революції, мільйони жертв репресій. Це один бік проблеми. Другий - страх перед зброєю масового знищення, поширенням невиліковних хвороб, організованою злочинністю, тощо. Ці та низка інших чинників зумовили те, що частина людей втратила психологічну стійкість, забажала бути подалі від лякаючої дійсності, знаходячи порятунок у наркотизмі чи алкоголізмі. В Україні до того ж додалася глибока соціально-економічна криза на зламі XX і XXI сторіч.
   Серед різних категорій населення виникли духовна порожнеча, крах особистих сподівань (фрустрація). У молоді, яка краще адаптується до сучасних умов, у той же час відсутні життєві плани через невизначеність у багатьох питаннях близького і далекого майбутнього. Все це відбувається на фоні різкого зниження життєвого рівня переважної більшості громадян. Як наслідок, маємо низьку загальну культуру населення і, передусім, молоді. Звідси - споживацьке ставлення до життя, незацікавленість у духовному зростанні, потяг до так званої масової культури, яка ігнорує моральні цінності, насаджує порнографію і насильство. Саморуйнуюча поведінка (в тому числі вживання наркотиків) є невід'ємним елементом цієї субкультури. Все це зумовлює конформізм, нездатність подолати вплив референтної групи, де вживають наркотики, легковажність в оцінці ситуації, прагнення до миттєвої утіхи, бажання "все спробувати у житті".
   Варто зазначити, що проблема наркоманії довгий час у нас замовчувалася. Домінував погляд, що вона можлива лише в капіталістичних країнах, тому й не було дієвих заходів антинаркотичної пропаганди, не створено громадської думки, яка засуджувала б вживання наркотиків. Та й зараз не маємо належних засобів боротьби з наркоманією, насамперед у міністерствах

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-573 * збірник літератури * >>>далее>>>