уло створено й чимало приватних мануфактур, які належали купцям, заможним козакам, поміщикам (серед останніх були й росіяни). У 1726 р. була створена парусиновополотняна мануфактура в Почепі. Це було об'єднання двох мануфактур, власниками яких були Меншиков і Строганов.
   В останній чверті XVIII ст. на Лівобережжі і в Слобідській Україні налічувалося понад 200 мануфактур у початковій формі і 400 у розвинутій. Ці мануфактури працювали за рахунок праці посесійних селян і солдатів, яких привозили найчастіше з Росії. На Глушковській мануфактурі працювали 5000 селян. Наприкінці XVIII ст. на мануфактурах України почала застосовуватися наймана праця. Вільнонайманих працівників використовували передусім на відповідальних операціях.
   У промисловому виробництві України відбувалася спеціалізація, чіткіше визначилися окремі галузі. У 1722 р. почалося видобування кам'яного вугілля (у Бахмуті).
   Зростали й економічно міцніли українські міста, закладалися нові.
   Україна постійно підтримувала широкі торговельні зв'язки з Росією та іншими країнами. Експортувалися худоба, шкіра, віск, тютюн, селітра, скло, горілка. Традиційно Україна торгувала із Західною Європою через балтійські порти, а також через Краків і Вроцлав. Дослідження показують, що найбільший дохід Україна одержувала не від податків, а за рахунок торгівлі, промислів і ремесел.
   У 1754 р. внутрішні митні кордони між Росією й Україною було ліквідовано. Відомий дослідник історії України В. Смолій вважає, що вплив господарської системи Росії в Україні виявився лише з середини XVIII ст. і то частково.
   Багато уваги управлінню економікою України приділяв гетьман І. Мазепа, що сприяло її зміцненню.
   Незважаючи на перешкоди, наприкінці XVIII ст. склалася економічна єдність українського суспільства.
   Українське суспільство XVIII ст., як і вся Європа, ще залишалося феодальним, що обумовило його класову та станову структуру.
   Феодали.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>