инськошляхетські угруповання з допомогою своїх зарубіжних союзників (насамперед Росії та Польщі, а також Туреччини) розв'язали громадянську війну (1658—1663 p.), під час якої єдину Українську державу було поділено на дві частини — Правобережну й Лівобережну Україну. Цей поділ стався у 1663 р. Юридично його було оформлено у 1667 р. Андрусівським перемир'ям, остаточно — у 1686 р. договором про довічний мир. Правобережна Україна опинилася під Польщею, Лівобережна — під протекторатом Росії.
   Розчленування єдиної Української держави роз'єднало сили українського народу. Внаслідок цього боротьба за возз'єднання українських земель у єдину державу, за незалежність України майже припинилася. Певний час вона тривала під проводом гетьмана П. Дорошенка. Його поразка стала фатальним завершенням визвольної війни.
   Роз'єднання території України породило поліцентризм, багатовладдя, різноманітні його форми, однак на Правобережжі і Лівобережжі протягом 1663—1676 pp. існувала однакова форма держави — гетьманат, а на Лівобережжі він зберігався і після 1676 p., що є переконливим доказом стійкості, життєздатності Української держави. Річ Посполита, Росія і Туреччина також змушені були рахуватися з цим у своїх відносинах з Україною.
   Розділ шостий Суспільнополітичний устрій і право України в період наступу на її автономію (XVIII ст.).
   Розділ шостий Суспільнополітичний устрій і право України в період наступу на її автономію (XVIII ст.)
   На початку XVIII ст. Лівобережжя, Слобожанщина та Запорізька Січ перебували у складі Російської імперії. Правобережжя залишилось у складі Речі Посполитої.
   І. Мазепа наполегливо рекомендував Петру І приєднати Правобережжя, але той не піддався вмовлянням. У 1711 р. він офіційно пообіцяв не втручатися у справи Правобережжя. Проте було очевидним, що роздільне існування Лівобережжя і Правобережжя — справа часу. У 1795 p., після третього поділу Польщі, Правобережжя

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>