дій царя.
   Як і раніше, закон карав осіб, які вчинили військові злочини (порушення правил несення служби, застосування зброї проти начальства, дезертирство тощо). У Запорізькій Січі тяжким злочином вважалося самовільне залишення служби, а також ухилення від неї.
   До злочинів проти порядку управління і суду належали фальшивомонетництво, підроблення печаток, документів, лжеприсяга, неправдиве свідчення в суді і непокора адміністрації. Під злочином проти громадського порядку розуміли приховування злочинів, порушення громадського порядку, лайку, бійку тощо.
   Найтяжчим серед злочинів проти особистості було вбивство. Особливо тяжкі його види — це вбивство батьків, новонародженого, козацької старшини, посадової особи, отруєння, вчинене за попередньою змовою. За звичаєвим правом убивця підлягав приковуванню до ганебного стовпа і перебував у такому стані майже до поховання вбитого. У козацькому середовищі вбивцю закопували живцем у могилу разом з убитим. У Запорізькій Січі вбивство військового товариша розглядалось як найтяжчий злочин. Убивство людини, яка не належала до запорізького товариства, вважалося менш тяжким злочином.
   З'являються нові склади злочинів: «безчоловіччя» (мужолозтво, скотолозтво), «перевідництво» (звідництво).
   Головна мета покарання полягала в залякуванні. Тому покарання здійснювалося публічно. Інша мета покарання — попередження (загальне і спеціальне), кара мученнями злочинця за вчинене. Нарешті, цілями покарання були примусова праця і відшкодування збитків, заподіяних злочинцем.
   Система покарань була досить складною. У більшості норм зазначався вид покарання, але не визначалися його межі. Допускалася множинність покарань, тобто одночасне застосування кількох видів покарань за один і той самий злочин. Покарання поділялися на основні й додаткові.
   Визначаючи міру покарання, суди, як правило, спиралися на писані закони з вельми суворими санкціями, але тут

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>