дповідної виробничої інфраструктури або призначені для цихцілей.
  2. До земель сільськогосподарського призначення належать:
  а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
  б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи іпрогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду,землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).
  3. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
  а) громадянам — для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарськоговиробництва;
  б) сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
  в) сільськогосподарським науково-дослідним установамта навчальним закладам, сільським професійно-технічнимучилищам та загальноосвітнім школам — для дослідних інавчальних цілей, пропаганди передового досвіду веденнясільського господарства;
  г) несільськогосподарським підприємствам, установамта організаціям, релігійним організаціям і об'єднаннямгромадян — для ведення підсобного сільського господарства.
  4. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, осо-
  Стаття 22
  бам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
  Землі сільськогосподарського призначення традиційно виділяються в окрему категорію земель України. Такі землі є основним засобом виробництва і предметом праці у сільському господарстві. У ст. 22 дається юридичний критерій відмежування земель сільськогосподарського призначення від інших категорій земель. Згідно з цим критерієм до земель