соціалістичним» підприємствам — радгоспам, що були державними підприємствами, та колгоспам, які являли собою «одержавлені» квазікооперативи. Діяльність селянських (фермерських) господарств, які до колективізації 1929—
  
  ВСТУП
  ВСТУП
  
  
  
  1932 pp. були основною формою господарювання на селі, фактично заборонялася. Замість селянських господарств дозволялася так звана індивідуальна трудова діяльність у сільському господарстві, для чого громадяни могли отримати в користування до 1 га польової землі.
  До новел Земельного кодексу УРСР 1970 р. належав поділ земельного фонду на шість категорій земель: сільськогосподарського призначення; населених пунктів; промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогос-подарського призначення; державного лісового фонду; державного водного фонду; державного запасу.
  Надані в користування земельні ділянки мали використовуватися землекористувачами за їх цільовим призначенням, яке визначалося належністю ділянки до відповідної категорії земель та метою, для якої ця ділянка надавалася в користування. Земельний кодекс УРСР 1970 р. містив також окремі розділи, присвячені питанням землеустрою, ведення державного земельного-кадастру та вирішення земельних спорів.
  Наступний Земельний кодекс УРСР (України) був прийнятий 18 грудня 1990 р. і введений в дію 15 березня 1991 р. Цей Кодекс складався зі 117 статей, які були згруповані в дев'ять розділів:
  1) Загальні положення.
  2 ) Використання земель.
  3) Охорона земель.
  4) Відшкодування збитків землеволодільцям, землекористувачам та втрат сільськогосподарського і лісогосподарськоговиробництва.
  5) Контроль за використанням і охороною земель та їх моніторинг.
  6) Державний земельний кадастр.
  7) Землеустрій.
  8) Вирішення земельних спорів.
  9) Відповідальність за