ержавою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
  Основним законодавчим актом у галузі земельних відносин є Земельний кодекс України, перша редакція якого була прийнята Верховною Радою України 13 березня 1992 p.1, a друга, що є нині чинною, — 25 жовтня 2001 р2. Із земельних законів можна назвати: «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р.3 ; «Про плату за землю» в редакції Закону України від 19 вересня 1996 р.4 Окремі норми права, що стосуються землі, містяться і в інших законах, наприклад: «Про основи міс-
   Стаття 6
  тобудування» від 16 листопада 1992 р.1 ; «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.2 ; «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р.3
  До повноважень Верховної Ради України, визначених ст. 92 Конституції України, належить визначення засад державної політики в галузі використання та охорони земель, зокрема, визначення принципів земельного законодавства, встановлення правового режиму власності на землю, функцій і повноважень органів виконавчої влади і місцевого самоврядування в галузі земельних відносин; прав та обов'язків власників землі і землекористувачів, права на землю іноземних громадян і юридичних осіб, правового режиму земель сільськогосподарського та інших видів цільового призначення; набуття і реалізація права на землю, земельного податку, гарантій права на землю та охорони земель, управління в галузі використання і охорони земель, відповідальності за порушення земельного законодавства тощо.
  Основні засади державної політики Верховної Ради України втілюються шляхом затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель. До програмних актів у галузі земельних відносин можна віднести Постанову Верховної Ради України «Про земельну реформу від 18 грудня 1990 р.