що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України і цього Кодексу (ст. 78 ЗК України). Статтею 80 ЗК України визнано, що, крім Українського народу як суб'єкта конституційного права на землю, суб'єктами права власності на землю визнаються громадяни та юридичні особи (приватна власність), територіальні громади — на землі комунальної власності, держава — на землі державної власності.
  Принцип використання землі як природного ресурсу закріплений у ст. 19 ЗК України (склад земель за цільовим призначенням), у гл. 7 (землі природно-заповідного фонду), гл. 8 (землі оздоровчого призначення), гл. 9 (землі рекреаційного призначення); виділяють також землі лісового і водного фондів тощо.
  Принцип використання землі як основного засобу виробництва визначений у гл. 5 ЗК України («Землі сільськогосподарського призначення»). На посилення ролі цього принципу спрямована ст. 23 ЗК України, за якою землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.
  У принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави відтворені положення статті 13, 14 Конституції України, згідно з якими усі суб'єкти права власності рівні перед законом та право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Ці конституційні положення щодо рівноправності всіх суб'єктів права власності на землю відтворе-
  27
  
  
  Глава 1
  РОЗДІЛ І
  ні в гл. 14 ЗК України, щодо набуття права на землю громадянами та юридичними особами — у гл. 19 ЗК України.
  Згідно зі ст. б Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених