|
на землі комунальної власності;
241
1602-66
Глава 14
РОЗДІЛ III
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, — на землі державної власності.
ЗК України відтворив конституційну норму, що суб'єктами права власності на землю є громадяни, юридичні особи і держава (ст. 14 Конституції), а також територіальні громади (статті 142, 143 Конституції).
Якщо ЗК України в редакції від 13 березня 1992 р. встановлював, що суб'єктами права власності можуть бути громадяни України, то у новому ЗК України застосовується слово «громадянин». І це не випадково. ЗК України вирішив, що суб'єктами права власності на землю можуть бути як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства. Такий висновок випливає із наступного конституційного положення. У Конституції України вживаються терміни «людина», «кожен», «фізична особа», «громадянин», «громадянин України», «іноземний громадянин», «особа без громадянства». Згідно зі ст. 41 Конституції України суб'єктом права приватної власності виступає «кожний», що означає кожна людина, кожна фізична особа, тобто, громадяни України, громадяни іноземних держав та особи без громадянства, а також створені громадянами юридичні особи. Таким чином, визнання в ЗК України суб'єктами права приватної власності на землю громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства повною мірою узгоджується з Конституцією України, у ст. 14 якої зазначено, що громадяни набувають право власності на землю виключно відповідно до закону.
Юридичні особи, як і громадяни, також визнаються суб'єктами права приватної власності на землю. Визнання юридичних осіб суб'єктами права приватної власності на землю визначається в тому розумінні, що такими можуть бути лише юридичні особи, що засновані громадянами |