|
для будівництва заводу, житлового будинку, гаража, на зайняття сільським Господарством. Слід зауважити, що законним користувачем
235
Глава 14
РОЗДІЛ III
може бути не лише землевласник, а й інша особа, якій це право надане договором, законом чи адміністративним актом.
Право розпорядження землею — це найбільш визначальна правомочність власника. Воно належить лише власникові землі і реалізується шляхом особистого використання певним чином і для певних цілей, а також шляхом припинення або обмеження свого права. Як і перші дві правомочності, право розпорядження може передаватися за договором третій особі. Наприклад, на підставі договору комісії комісіонер набуває право володіння і розпорядження нерухомістю разом із земельною ділянкою, переданими йому власником з метою продажу на умовах договору комісії. У даному випадку право володіння і розпорядження землею разом з об'єктом нерухомості переходить за договором до комісіонера, за умови, що він не набуває права на використання землі для власних потреб і зобов'язаний звітувати перед землевласником щодо виконання зобов'язань. Право власності охоплює одночасно усі три правомочності: володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.
У ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
У ст. 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право |