та держави, раціонального використання та охорони земель.
  Залежно від питомої ваги земельно-правових норм у законах та інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні земельні відносини, їх можна поділити на дві групи. До першої групи належать нормативно-правові акти, всі або переважна більшість норм яких спрямована на регулювання безпосередньо земельних відносин. Такі нормативно-правові акти називаються спеціалізованими. У галузі земельного права такі законодавчі акти є основними, базовими. На відміну від них, існують спеціальні норми законодавства, які відображають особливості правового регулювання порівняно з основними законами, що стосуються відповідної галузі права. Так, норми земельного права, що передбачені в Лісовому і Водному кодексах, в законах «Про селянське (фермерське) господарство», «Про сільськогосподарську кооперацію» та інших, визначають особливості регулювання земельних відносин власності, землекористування, правового режиму порівняно з Земельним кодексом.
  ЗК України є спеціалізованим законом у системі законодавства України, а в системі земельного законодавства — ос-
  1 ВВР. — 1993. — !№ 32. — Ст. 41.
  2 ВВР. — 1997. — № 39. — Ст. 261.
  24
  новним. Крім названих вище основних законів у системі земельного законодавства і законів, перелічених у коментарі до ст. З ЗК України, до земельного законодавства входять норми, що стосуються регулювання земельних відносин, зокрема ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р.1; ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р.2; законів «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 р.3, «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р.4 тощо.
  Додатково до зазначених законів, якими регулюються земельні відносини, належать постанови