|
в галузі зв'язку регулюються Законом України «Про зв'язок» від 16 травня 1995 р.1, іншими актами законодавства України та нормативними актами міністерств і відомств України.
Невід'ємною складовою національної системи зв'язку, поряд з поштовим, є електричний зв'язок, у тому числі такі йо-
ВВР. — 1995. — № 20. — Ст. 143.
218
Стаття 75
го види, як телефонний, телеграфний, телекомунікаційний, радіозв'язок.
Електричний зв'язок здійснюється шляхом передачі, випромінювання або прийому знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах.
Для організації поштового або електричного зв'язку використовується відповідне технічне обладнання (засоби зв'язку), а також будівлі, вежі, антени, повітряні і кабельні лінії, проміжні та кінцеві пристрої ліній зв'язку, поштові шафи та інші пристрої (споруди зв'язку). Сукупність засобів та споруд зв'язку, поєднаних у єдиному технологічному процесі для забезпечення інформаційного обміну, становить мережу зв'язку.
Закон України «Про зв'язок» розрізняє окремі різновиди мереж зв'язку: загального користування, відомча, подвійного призначення, первинна, місцева первинна тощо. Засоби, споруди або мережі зв'язку можуть перебувати у власності як юридичних, так і фізичних осіб.
Суб'єктом зв'язку виступає підприємство, яке здійснює свою господарську діяльність для забезпечення функціонування засобів, споруд та мереж зв'язку з метою надання послуг зв'язку.
У процесі здійснення зазначеної діяльності підприємством зв'язку використовуються відповідні земельні ділянки, які відповідно до закону належать до земель зв'язку.
Землями зв'язку ст. 75 ЗК України визначає земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні |