І
  Землі, що перейшли у власність, наприклад, до колективного сільськогосподарського підприємства, поділяються на земельні частки (паї). Кожному членові КСП призначається рівна за розміром, виходячи з вартісної оцінки і кадастрових гектарів, земельна ділянка, але без виділення її в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) може бути предметом ку-півлі-продажу, міни, дарування, спадкування. У разі виходу з КСП кожен його член має право отримати земельну ділянку в натурі (на місцевості) у розмірі належного йому паю.
  В екологічних відносинах земля виступає об'єктом екологічних, природоохоронних відносин і одночасно — об'єктом земельних відносин.
  Права та обов'язки суб'єктів земельних правовідносин для кожного об'єкта права (землі, земельної ділянки, земельного паю) визначаються ЗК України, іншими законодавчими актами.
  Стаття 3. Регулювання земельних відносин
  1. Земельні відносини регулюються КонституцієюУкраїни, цим Кодексом, а також прийнятими відповіднодо них нормативно-правовими актами.
  2. Земельні відносини, що виникають при використаннінадр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу,атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослиннийі тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
  Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Земельні відносини регулюються також цим Кодексом.
  У ст. 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) екологічної зони є об'єктами права власності Українського народу.