|
ькогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Правовий режим земель лісового фонду розглядається у комплексі з правовим режимом лісових відносин, які в сукупності можна називати земельно-лісовими відносинами і що виступають єдиним комплексним об'єктом правового регулювання. Такі відносини регулюються Земельним кодексом України (гл. 11), норми якого стосуються здебільшого земельних відносин, Лісовим кодексом України, в якому переважна більшість норм стосується лісових відносин, а також Законом України «Про охорону навколишнього середовища», оскільки і земля, і ліси є об'єктами природи і як такі виступають предметом екологічних відносин.
Комплексний характер земельно-лісових відносин обумовлений специфікою призначення землі і лісів у процесі створення і використання лісів, які мають властиве лише їм призначення і здійснюють спеціальні властиві їм функції. У ст. З
157
РОЗДІЛ II
Глава 11
Стаття 55
Лісового кодексу України (далі ЛК України) записано, ліс — це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Отже — ліси це природний ресурс, який разом із землею та іншими природними ресурсами згідно зі ст. 13 Конституції України належить до об'єктів права власності Українського народу. Це право знайшло свій розвиток у ЛК України. У ст. З ЛК України визначено, що ліси України є її національним багатством. За своїм призначенням та місцерозташуван-ням вони виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному |