|
визнаватися городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень тощо.
Нарешті, до земель історико-культурного призначення можуть бути віднесені землі з розміщеними на них об'єктами архітектури, містобудування, монументального мистецтва чи садово-паркового мистецтва. Пункт 1 «в» даної статті у цю групу земель об'єднує землі з архітектурними ансамблями та комплексами, історичні центри, квартали, площі, землі з залишками стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруд народного зодчества, садово-паркові комплекси тощо. Подвійний правовий режим, а точніше режим подвійної правової охорони мають землі, на яких розміщені парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва. Будучи відповідно до коментованої статті ЗК України землями історико-культурного призначення, вони одночасно входять до складу земель природно-заповідного фонду, оскільки парки — пам'ятники садово-паркового мистецтва є однією з 11 категорій територій та об'єктів природно-заповідного фонду України.
Стаття 54. Використання земель історико-культурного призначення
1. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
2. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамб-
152
Стаття 54
лів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.
3. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Пункт 1 цієї статті підкреслює можливість перебування земель історико-культурного |