відносини. Окремий вид становлять відносини власності, до яких належать відносини у сфері матеріальних благ, їх належності певному одноособовому чи груповому суб'єктові. Відносини власності виникають також щодо землі (земельної ділянки), інших природних ресурсів. Структура власності на землю розкривається через такі його елементи, як володіння, користування і розпорядження землею.
  Володіння — це суспільно-земельне відношення певної особи до належної їй землі (земельної ділянки), панування над нею, коли у стосунках з іншими людьми ця особа ставиться до землі, як до «своєї».
  Користування означає виробниче чи інше особисте використання властивостей землі, споживання результатів використання землі.
  Для розпорядження характерним є визначення долі землі (земельної ділянки), здійснення управлінських, розпорядчих дій щодо землі. Власник на власний розсуд вирішує, що зробити з належною йому земельною ділянкою, яким чином її позбутися, обміняти, перевести з однієї категорії до іншої, для задоволення яких потреб її використати.
  Юридичне значення мають правовідносини, під якими розуміються суспільні відносини, врегульовані правом, учасники яких наділені суб'єктивними правами і юридичними обов'язками. У правовідносинах конкретизуються приписи правових норм, які визначають права та обов'язки конкретних
  17
  
  
  
  Глава 1
  РОЗДІЛ І
  осіб, органів, організацій. Елементами земельних правовідносин є право володіння, право користування і право розпорядження землею (земельною ділянкою).
  Згідно з Конституцією України (ст. 14) суб'єктами земельних відносин є особи, які можуть набувати право власності на землю. Це — громадяни, юридичні особи і держава. Згідно зі ст. 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам.
  Громадянами