відповідних рад, тобто у власність держави. 102
  Стаття ЗО
  Якщо ж розподіл несільськогосподарських угідь колективного сільськогосподарського підприємства здійснюється після 1 січня 2002 р. (дати набрання чинності новим ЗК України), то норми ст. 5 Земельного кодексу України 1990 р. не застосовуються. Розподіл несільськогосподарських угідь має відбуватися відповідно до вимог цієї статті, а саме у порядку, визначеному зборами власників земельних часток (паїв). При цьому рішення зборів матимуть юридичну силу: а) за умови присутності на них всіх власників земельних часток (паїв), які отримали такі паї із земель даного сільськогосподарського підприємства; б) якщо всі власники земельних часток (паїв) дійшли згоди щодо порядку розподілу несільськогосподарських угідь. Рішення зборів оформлюється протоколом, який підписується головуючим на зборах та секретарем. Таке рішення підлягає реалізації землевпорядною організацією, яка на місцевості проводить роботи щодо відмежування несільськогосподарських угідь від інших земель сільськогосподарського підприємства та оформляє відповідну землевпорядну документацію.
  Що стосується розподілу несільськогосподарських угідь, які є власністю приватних сільськогосподарських підприємств, що ліквідуються, то він здійснюється відповідно до установчих документів (статуту, договору про створення та діяльність) таких підприємств. Слід зауважити, що якщо приватне сільськогосподарське підприємство має заборгованість, яку не може погасити за рахунок грошових коштів, то його майно, у тому числі земля, може стати об'єктом звернення стягнення для задоволення вимог кредиторів і бути проданим на прилюдних торгах. Несільськогосподарські угіддя, які перебували у користуванні приватних сільськогосподарських підприємств, що ліквідуються, підлягають