ння земельних часток (паїв) має бути спроектоване таким чином, щоб при виділенні їх у натурі кожний власник земельної частки (паю) отримав якнайближчу до населеного пункту, в якому він проживає, вільну земельну ділянку. Саме тому перед перенесенням у натуру (на місцевість) такий землевпорядний проект підлягає затвердженню загальними зборами власників земельних часток (паїв). Проте слід зауважити, що рішення загальних зборів має юридичну силу лише для тих власників земельних часток (паїв), які взяли участь у зборах і погодилися з їх рішенням.
  Слід зазначити, що держава гарантує кожному громадянину — власнику земельної частки (паю) право на виділення її в натурі у вигляді земельної ділянки та отримання державного акта на право власності на землю. Це означає, що якщо всі чи частина працівників (членів) сільськогосподарського підприємства, що ліквідується, не виявлять бажання отримати земельні ділянки у розмірі земельних часток (паїв) або не візьмуть участь у загальних зборах власників таких паїв, то це не позбавляє зацікавленого громадянина права на отримання земельної частки (паю) у натурі. У разі виникнення спору такий громадянин може звернутися за захистом належного йому права на виділення земельної частки (паю) у натурі до суду.
  Стаття ЗО. Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств
  1. При ліквідації сільськогосподарських підприємств несільеькогосподарські угіддя, що перебували у їх власнос-
  101
  
  РОЗДІЛЛІ
  ті, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішу, ється в судовому порядку.
  2. Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських